Oeri (oeri) wrote,
Oeri
oeri

Стяг

Грудневий вітер гладить небо,
ясно зоріє воно над головою
мирним тихим знаменом,
сонно тріпотить і майоріє,
аж як у темінь раптом зникло
ген до світання.
Ти, зрячий, та й побач,
що вітер той торкне
вогонь,
що дмутиме він із-за спин,
що гнатиме надію уперед,
вперед, вперед, попереду останніх кроків.
Ти, який чує, та й почуй,
чи грім гремить, чи гімн небесний, чистий
співає сотня янголів
поверх голів
з чолом залізним,
чи грім гремить, чи тихий сон тріщить
по шву і лускає стібочок за стібком,
і рветься тонка нитка раз-у-раз,
і голка падає із пальців у крові.
О, вітер дме і дме, і день і ніч,
і сизі хмари вгору підіймає -
небес не видко - це ж і є свобода,
ти, який зрячий, та побач,
та засліпи того, який і так сліпий.
На білім снігу чорний слід -
то звір пройшов, старий і злий,
розбуджений невчасно звір,
із моря вийшов.
Ти, зрячий, бачиш тіло
безкровне й біле поміж ікл його,
ти, який чує - чуєш голос,
який веде торги за те,
що без ціни;
чи грім лунає, чи небесний гімн,
чи рев огню, чи свист пера,
чи біль дзвенить немов сталевий цвях,
чи чорна колискова звіру -
ти, який має голос, не мовчи;

ти, який має очі - не вмирай -
чи небо над тобою, чи це стяг.
Tags: моя стішина, поезія, хаос
Subscribe

  • (no subject)

    Нічого тут вже не пишу, проте вирішила написати зараз. У мене вийшла книжка "На нову ніч", і її навіть можна придбати, натиснувши на…

  • Моє поле

    Боже, який приємний дощ. Над нашим полем великі свіжі хмари, білі на сірому, поле пахне гірко і запах цей звідкись із дитинства. Мені згадався один…

  • Вперше за довгий час

    Вперше за довгий час виникло бажання тут написати. Був спокійний і важкий ранок після такої ж важкої, але неспокійної ночі. Вперше за довгий час…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments