Oeri (oeri) wrote,
Oeri
oeri

Казка-бандерівка нумер перший

Вже вечір заступився перед вікон, й остання паморозь розсипала лелітками по вже майже перепочилій за зиму землі. Повітря було чисте, та не тріскуче, а собачий гомін котився понад хатами до чорної старої ріллі на полях. То був березень. Я сиділа за столом перед заскнілою електричною лампою і думала за непросту долю нашої багатостраждальної землі, за те, як я, її вірна дочка, можу їй зарадити, та як любов моя до неї повнить мене геть по вінця... Як раптом до кімнати завітав мій старий товариш Кулемет, ба вийшов зі стріхи на горищі. Стоїть, лискучий, солома до мастила поприставала; стоїть у рушника, що ще моя прабабця вишила, загорнутий, та й каже: хочу, каже, Оксанко, страху московітського! Сил нема, каже, хочу як москалів по лісам ганяти! Взяла його під руку, та вивела у поле перед лісом. Почуть би солов'я, та ще не час!
- Не час, - кажу йому, - не час, мій друже. Най-но поближче підійдуть, то поганяємо.
Кулемет зітхнув, подивився у зоряне небо й погодився:
-Так-так-так...
Tags: бандерівка
Subscribe

  • (no subject)

    Нічого тут вже не пишу, проте вирішила написати зараз. У мене вийшла книжка "На нову ніч", і її навіть можна придбати, натиснувши на…

  • Моє поле

    Боже, який приємний дощ. Над нашим полем великі свіжі хмари, білі на сірому, поле пахне гірко і запах цей звідкись із дитинства. Мені згадався один…

  • Вперше за довгий час

    Вперше за довгий час виникло бажання тут написати. Був спокійний і важкий ранок після такої ж важкої, але неспокійної ночі. Вперше за довгий час…

  • Post a new comment

    Error

    switch
    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
    Help
  • 4 comments