Oeri (oeri) wrote,
Oeri
oeri

  • Music:

Щось трапилося за цей час. Щось, що вселяє спокійну меланхолію, впевненість і, ймовірно, вдячність. Це дуже особисте, воно пропускає повз те, що наразі пропустити важко, воно говорить поза глобальним контекстом. Тобто поза всім, що нині диктує умови. Воно - голос який ось-ось загасне, але все одно лунає, якщо слухати на самоті. Воно майже забуте, але зринає звідкись із глибин у довільний момент внутрішньої напруги, щоби я спинилась і впевнилася. І, ймовірно, була вдячна.

Власне, я сама забуваю слова. Багато слів, які раніше були звичайними, стають елементами іншої системи, до якої я більше не належу. Я оперую іншими лексемами, я дивлюся у інше вікно, і дерева більше не кидають ні квітів, ані листя на моє підвіконня.

Ліхтарі. Вони кидають розрізнені та спотворені кількома поверхнями плями, заквітчані чорними тінями фіранок. За вікном пейзаж, знайомий із дитинства, проте його кут так само спотворено, як флористичний узор на підлозі. Напевне, саме це є найнезвичайнішим. Знайомий з дитинства вид викривлено; те, що відбувається зараз - ніби дещо викривлене дитинство. Дитинство під іншим кутом.

Мій новий дім - музей чужих речей, завжди припорошених курявою, хочби як ретельно я не прибирала. Щойно пилинка лягає на одну із моїх власних речей - річ одразу чужіє. Головне - це вірити, що вона обернеться моєю після чергового генерального прибираня. Я привласнюю те, що мені не належало, і користуюся ним, немов воно моє. А дім забирає мої речі. Одну за одною.

Моя кімната стала великою і не моєю. Відтепер тут живуть двоє. Це стає зрозуміло, як тільки сюди увійти - речі, які не належать одні одним, речі, які дисонують і резонують водночас. Всі чужі, але чужі по-різному. Дуже дорослі речі у дитячому безладі.

Це короткий і квапний опис, який я зобов'язалася зробити. Саме час.

Tags: в, ми, хвилини, я
Subscribe

  • (no subject)

    Нічого тут вже не пишу, проте вирішила написати зараз. У мене вийшла книжка "На нову ніч", і її навіть можна придбати, натиснувши на…

  • Моє поле

    Боже, який приємний дощ. Над нашим полем великі свіжі хмари, білі на сірому, поле пахне гірко і запах цей звідкись із дитинства. Мені згадався один…

  • Вперше за довгий час

    Вперше за довгий час виникло бажання тут написати. Був спокійний і важкий ранок після такої ж важкої, але неспокійної ночі. Вперше за довгий час…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments