Oeri (oeri) wrote,
Oeri
oeri

Вперше за довгий час

Вперше за довгий час виникло бажання тут написати.

Був спокійний і важкий ранок після такої ж важкої, але неспокійної ночі. Вперше за довгий час захотілося вийти і просто блукати вулицями, без будь-якої мети та необхідності. Проте я дуже чітко розумію, що бажання це оманливе. Замість спогадів буде отримано тупий біль, замість вражень - збентеженість. Сьогодні не той день.

Вночі вогні за вікном були занадто ясними і різкими. Я була здивована гостротою власного зору після пробудження від класичного жахіття із закляклими руками, заглушеним голосом і забутими молитвами. Перше, що я побачила, відкривши очі - місяць і ліхтарі у лункій і прозорій темряві. Здавалося, ніби я й справді позичила очі у власного страху.

Читаю зараз книгу, яка є потрясінням для мене. Відклавши її відчуваю, що у мене всередині загабато нестерпного простору, тільки не знаю, навіщо я його знову віднайшла.
Tags: рефлексії, темінь, хвилини
Subscribe

  • Казка-бандерівка нумер перший

    Вже вечір заступився перед вікон, й остання паморозь розсипала лелітками по вже майже перепочилій за зиму землі. Повітря було чисте, та не тріскуче,…

  • (no subject)

    Нічого тут вже не пишу, проте вирішила написати зараз. У мене вийшла книжка "На нову ніч", і її навіть можна придбати, натиснувши на…

  • Моє поле

    Боже, який приємний дощ. Над нашим полем великі свіжі хмари, білі на сірому, поле пахне гірко і запах цей звідкись із дитинства. Мені згадався один…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments